Хотинська фортеця — комплекс укріплень, розташованих на горбистому правому березі Дністра в Хотині, Україна. Комплекс складається з фортеці 13-го століття та бастіону 18-го століття, що його оточує. Це одне з найстаріших збережених укріплень Східної Європи.
Середньовічна твердиня
Інформації про дату побудови перших укріплень на цьому місці в письмових джерелах немає, але під час археологічних розкопок у 1960-х роках було виявлено залишки ранньої укріпленої споруди. Перший замок мав дерев’яні стіни та земляні вали, і, можливо, його побудував на початку 11 століття князь Володимир Великий (ж. бл. 958-1015), який приблизно в той час завоював цю територію і хотів контролювати переправу через річку, щоб отримати доступ до важливого торгового шляху.
У 1199 році місто і фортеця увійшли до складу Галицько-Волинського князівства, яке використовувало фортецю на березі Дністра, тодішнього кордону князівства, для його оборони. У середині 13 століття Данило Галицький (ж. 1201-1264), король Руси, укріпив твердиню, замінивши дерев'яні укріплення на кам'яні.
З економічною кризою 14 століття в Європі, Генуя шукала нових джерел доходу. Таким джерелом доходів став басейн Чорного моря, до якого входить і Дністер, оскільки тутешні землі багаті на сільськогосподарські ресурси. Таким чином, до першої половини XIV століття генуезці створили велику торговельну мережу по всьому Дунаю, Дністру, Азовському морю та Криму. Враховуючи слабкість Руського королівства на початку XIV століття, генуезці змогли заволодіти Дністровським торговим шляхом, і Хотинська фортеця стала віддаленим форпостом, що захищав торговельну мережу.
З заснуванням Молдавського князівства в середині 14 століття під владою Драгоша Засновника (пом. 1353), васала Угорського королівства, всі укріплення і торгові пости на Дністрі, включаючи Хотин, перейшли під владу Молдавії. У 15 столітті фортеця була значно перебудована і стала резиденцією місцевого губернатора.
У другій половині 15 століття Османська імперія хотіла підкорити Південну Бессарабію і переймалася стратегічним розташуванням Молдавського князівства. У 1473 р. Молдавія відмовилася сплачувати щорічну данину Османській імперії, тому Мехмед II Завойовник (п. 1451-1481 рр.) вторгся в Молдову в 1474 р. У 1476 р. його військо дійшло до Хотина, але фортеця виявилася неприступною, і осада був невдалою.
Османський період
На початку 16 століття Молдавське князівство стало васалом Османської імперії, а в фортеці було розміщено яничарський гарнізон. У 1530-х роках Петру Рареш (ж. бл. 1483-1546), князь Молдавії, спробував завоювати Покуття, регіон на північний захід від Хотина, розпочавши війну з Польським королівством. Проте польське військо було значно сильнішим, і в 1538 році воно взяло в облогу Хотин і здобуло твердиню. Під час облоги була підірвана велика ділянка стіни між північною та східною вежами, зруйнована частина палацу біля східної стіни, брама та ковальська вежа. З 1540 по 1544 рр. замок перебудовували та розширювали: відновлювали стіни та ковальську вежу, збудували нові ворота. Поляки контролювали фортецю до 1617 року, коли був підписаний Буський мир і фортеця перейшла під владу Османської Молдавії.
У 1620 р. напруженість між Річчю Посполитою та Османською імперією досягла піку. Татари та козаки, піддані турецького султана та польського короля, відповідно, перебували в постійному конфлікті: татари робили набіги на південні землі Речі Посполитої, щоб захопити ясир, а козаки грабували османські міста та торгові центри, навіть загрожуючи Стамбулу. Польща також втручалася у внутрішні справи Молдавії, тому в 1621 році султан Осман II (п. 1618-1622 рр.) зібрав майже 160 тис. військових і почав наступ. Військо Речі Посполитої та їхніх союзників-козаків налічувало близько 50-60 тис. чоловік. Війська зустрілися під мурами Хотина, і битва завершилася перемогою Речі Посполитої. Хотинський мирний договір визнав кордон Речі Посполитої та Османів на Дністрі, проте фортеця залишилася під владою Османської імперії.
У 1673 році польсько-литовське військо Яна III Собеського (ж. 1629-1696) знову зіткнулося тут з османськими військами. Річ Посполита перемогла; їм навіть вдалося захопити фортецю, але ненадовго. Після цього османи вирішили знищити замок, але місцевий воєвода виконав своє завдання частково, і замок вцілів.
На початку 18 століття Османська імперія була серйозно стурбована зростанням могутності Російського царства. Вони боялися, що росіяни нападуть на Річ Посполиту, а потім на Османську Молдавію, де значна частина населення була православною. Більше того, турки хотіли відвоювати землі, які були втрачені після Константинопольського договору 1700 р. У 1710 р. Османська імперія оголосила війну Російському царству, а через рік Петро І (ж. 1672-1725 рр.) розпочав кампанію на річці Прут, вторгнувшись до Молдавії. Похід був невдалим для росіян, і їм довелося підписати новий мирний договір з Османською імперією.
Османи зміцнили всі укріплення на Дністрі, який виконував роль північного кордону. Хотинська фортеця була значно перебудована, а навколо неї збудовано нову бастіонну фортецю. Новозбудована фортифікація мала сім бастіонів і п’ять укріплених воріт. Зовнішній бік валу був укріплений кам’яною стіною, перед якою був рів. Стара фортеця була з’єднана стіною з усією системою укріплень. Новий комплекс площею 30 гектар міг розмістити гарнізон чисельністю 20 000 осіб із провіантом і боєприпасами в мирний час і до 60 000 військовослужбовців під час бойових дій. Замок виконував функцію арсеналу.
Пізня історія
Упродовж 18 століття фортеця часто переходила з рук в руки. Під час російсько-турецької війни 1735-1739 рр. російські війська розгромили османську армію під Ставучанами (1739), неподалік Хотина, після чого османський гарнізон фортеці здався без бою. Проте після підписання Белградської мирної угоди османський гарнізон повернувся. У 1769 році під час російсько-турецької війни 1768-1774 років російська армія зіткнулася з османами на Дністрі. Битва завершилася розгромом османів і відходом Хотинського гарнізону. Однак Кючук-Кайнарджійський мирний договір (1774 р.) не змінив кордону на Дністрі, фортеця знову опинилася під владою Османської імперії.
У 1787 році Османська імперія здійснила спробу відвоювати землі, втрачені на користь Росії в попередніх війнах. Австрійська імперія вступила у війну на російській стороні, російсько-австрійська армія оточила та взяла в облогу фортецю Хотин. Фортеця здалася, але, знову ж таки, Ясський договір не змінив кордону на Дністрі, османський гарнізон відновив контроль над фортецею.
У 1806 році російські війська форсували Дністер у сторону Молдавії, розпочавши російсько-турецьку війну 1806-1812 років. Хотинський комендант без бою здав фортецю росіянам. За результатами Бухарестського миру (1812) Хотин офіційно увійшов до складу Російської імперії. Після цього фортеця втратила своє стратегічне значення; якийсь час вона була штабом і лазаретом Модлінського піхотного полку, що дислокувався в Хотині. Нині комплекс є історичним заповідником, фортеця була відновлена до стану 18 століття, і вона є популярним туристичним об'єктом.
Оборонні споруди твердині
Замок після десятків перебудов і доопрацювань сформував досить потужну оборонну систему. Щоб захистити замок від артилерійського вогню, оскільки він розташований у центрі невеликої улоговини, стіни підносяться майже на 40 метрів над землею. Північну і західну стіни оминає невеликий струмок, а вздовж південної стіни було вирито рів.
Стіни укріплені п'ятьма вежами, що дозволяло замку накривати артилерійським вогнем навколишні пагорби:
- Південна надбрамна вежа – побудована на початку 18 століття, висота вежі становить 20 метрів, а стіни мають товщину 3-4 метри. Спочатку вхід до фортеці був у нижній частині вежі, але в 19 столітті її переробили, добудували дерев’яні мости й перенесли на сучасний рівень.
- Ковальська (південно-західна) вежа – побудована в 18 столітті, є перебудовою вежі 15 століття. Висота вежі складає майже 29 метрів, товщина стін 2 метри. У цій вежі знаходилась кузня замку.
- Комендантська (західна) вежа – побудована в 15 столітті, вежа є безпосередньою частиною комендантського палацу. Висота вежі становить 62,5 метра, а товщина стін 2 метри. На верхньому ярусі вежі були бійниці для артилерійського вогню.
-
Східна вежа – побудована в середині 15 століття. Висота вежі 55 метрів. Всередині вежа є безпосередньою частиною стіни завтовшки 6 метрів, тому єдиний спосіб дістатися до рівня бійниць - йти стінами замку.
-
Північна вежа – побудована в середині 15 століття, вежа була донжоном. Має чотири яруси з бійницями, які використовувалися для артилерійського та мушкетного вогню. Стіни вежі мають висоту 68 метрів і товщину 2 метри.
Замковий двір
Внутрішній двір замку розділений на дві частини комендантським будинком. Північну частину, яка є найстарішою частиною замку, називали "Комендантський двір" або "Княжий двір", а південну частину твердині називали "Двір воїнів".
Більшість будівель розташовані в південній частині:
-
Будинок коменданта – двоповерховий палац 15 ст., побудований з білокам’яних блоків і червоної цегли. Всередині палац поділено на житлову та господарську частини. Палац також мав портали та білокам’яні обрамування, але більшість цих елементів було втрачено в 19-20 століттях.
-
Казарми – двоповерхові житлові приміщення гарнізону твердині були збудовані в 15 столітті вздовж східної стіни. Неодноразово перебудовувалися впродовж історії, зараз у них розташований музей фортеці.
-
Замковий колодязь – розташований посередині внутрішнього двору, має глибину 50 метрів і датується 15 століттям.
-
Замкова каплиця – дата будівництва невідома, але, ймовірно, вона була побудована між 13-15 століттями в романському та готичному архітектурних стилях. Каплицю неодноразово перебудовували, в Османський час перетворювали на мечеть, а на початку 19 століття перебудовували в православну церкву.
